Рідна мати моя, ти ночей недоспала I водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. . . . І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, . . . І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров, І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю — І дитинство, й розлука, і вірна любов. . . . І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю — . . . І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов'їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої. . . . І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, . . . І засмучені очі хороші блакитні твої.
. . >>> Слова - Андрiй Малишко >>> Музика - Платон Майборода