Туфлі "аладіни", шкіряний піджак, Їду я на бусі – я крутий чувак. На руці печатка, на шиї цепура – За це мене шанує городська братва.
Всі пацани знайомі – компанія блатна, Торгуєм на базарі – ми рекет-ганстєра! Ганстєра! Ми рекет-ганстєра! Ганстєра! Ми рекет-ганстєра! Ганстєра!
Одного разу в місто на Пруті Приїхали бандіти – вони мали на меті Пробити всі розклади, щоб під себе все підм’яти І ковдру общакову в свій бік пересувати.
Настроєні серйозно ті пацани були: Казали, що любого пірвуть на катрани. Усі вони одіті в костюми "адідас", В кишенях пістолети, мобілки напоказ.
Тож я казав тобі – то рекет-ганстєра! Ганстєра! То рекет-ганстєра! Ганстєра! Тож я казав тобі – то рекет-ганстєра! Ганстєра!
Життя самі напряги, я їду по ділах Якийсь мудак на джипі переді мнію встряг. Йому я посигналив – він палець показав, І тим незграбним жестом життя собі зпсував. (вав-вау)
Я бив його у груди і бачив те обличчя, Яке мені кричало, що пацанів покличе. А я питався тричі: "Чі фачі, чоловіче?!" * "Чі фачі, чоловіче?!"
Осіннє сонце сяє, паде пожовклий лист, У лікарських журналах лиш фото збереглись. Бо навіть не здогадувались чотири тих орла, Яка потужна сила в словах отих була.
Коли питав той тричі: "Чи фачі, чоловіче?" То цим він решту банди психічно покалічив. Їм стало зрозуміло, що тут є не курорт: Путьовка си скінчила – пора в аеропорт.
"Чі фачі, чоловіче?!" Пора в аеропорт! "Чі фачі, чоловіче?!" Пора в аеропорт! Аеропорт! "Чі фачі, чоловіче?!" Пора в аеропорт! "Чі фачі, чоловіче?!" Пора в аеропорт! Аеропорт!