Ушел Добряк. Но остаются песни. И в каждой твое сердце и душа. Творил по правде, совести и чести, Простым и позитивным был всегда. О многом спел, Кузьма, но без сомнений Еще немало тем затронуть ты хотел. Да только новых песен-откровений Нам подарить, Маэстро, не успел...
Мені так хочеться, щоб зверху ти колись подивився На нарешті щасливу країну, А не роздерту продану руїну, Про яку нам колись співав. Щоб ти побачив красиву країну, А в ній - об'єднану світлом родину, В якій ніхто про війну не знав, В душі та серці зла не тримав, Де кожен ближнього би любив, Щоби було усе, як ти хотів, Усе, як мріяв.
По жизни шел с улыбкою широкой, И дружно пели села, города. Твоя душа была открытой и глубокой, Ребенком оставался ты всегда. Ушел Добряк... Тебя мы будем помнить! Нам сверху улыбнись, благослови. Мы постараемся мечту твою исполнить, Живя достойно в мире и любви.
Бо нам так хочеться, щоб зверху ти колись подивився На нарешті щасливу країну, А не роздерту продану руїну, Про яку нам колись співав. Щоб ти побачив свою Україну, А в ній - велику єдину родину, В якій ніхто про війну не знав, В душі та серці зла не тримав, Де кожен ближнього би любив, І було все, як ти завжди хотів, Усе, як мріяв.
Ми пам'ятаємо твої слова, ми пам'ятаємо твої пісні, Які співають вже і наші діти, до неба линуть їхні голоси. Усім ти дарував музичний рай, тепер із Раю дивишся на нас, Нехай пливе собі тихенько час - ти будеш завжди жити у піснях, Які звучать в серцях людей твоєї країни, Злітають в чисті небеса, як птахи жовто-сині. Твої пісні в серцях людей цієї країни, Нам зверху ще раз побажай, щоб стали ми єдині, Як завжди мріяв ти!