Ти зайшла у червоному, Я за столиком червоним. І кому з нас ти більше пасуєш? Адже тінь моя сіра
Сидить навпроти, робить вигляд, що чай п'є.
Тінь на білій стіні Повторює нечутно мої слова. І кому з нас ти більше пасуєш? Адже тінь моя сіра
Сидить навпроти, робить вигляд, що чай п'є.
Крилені хмари шукають домівку, З легкої руки розфарбовану Раєм. Знайдемо її - ми довго шукаєм, Десь між Атлантидой і древнім Китаєм.
Вони йдуть між дубами столітніми, Вони йдуть вже забутою стежкою, Їх руки вкриті інеєм, Ім'я їм - Сни. Думки виникають спонтанними гронами, Згустками крові на рані розтерзаній. Ми Рай вже знайшли на Землі розперезаній, Рай відійшов, заховавсь між іконами -