Сталося все так як мало бути Не довге навчання у страти ремеслів (Тогорохоного) у страшну і велику І (непостренене) окрики сліз Нерозуміючи нічого людська пустеля Раділа й гадала що свято справляла А декілька поруч безпорадно стояли І втративши надію невпинно ридали
Знов і знов відбувається ця подія Донині зрадчують людей за срібла дзвін Знову люди у скруті втрачають надію Сподівання свої покладають на тлін І досі царює заздрощі й злоба Й пані користь як завжди на трон обирають Та немає того що приховати можна Тому небеса над землею ридають