Стільки днів з вікон наглядала, Як у сні рік за роком йшов. Лиш тепер я живою стала, Народилась знов. Я стою, мружусь із зірками, Вдома я забула страх. Обери хоч сто доріг, Зорі вкажуть шлях.
Світ змінівся та імла вся розсіялась нарешті, Ніч вогнями розцвіла, знаю я куди іду. Стільки щастя і тепла в цьому вічному безмежжі. Хто би знав, що покину вежу, що його знайду...
Стільки днів я про щастя мріяв, Мов сліпий навмання блукав. А тепер врешті розумію, що її шукав. Ось вона - сонячна пелюстка, Ось вона - золота зоря. Час летить, це наша мить, ти суджена моя.
Світ змінівся та імла вся розвіялась нарешті, Доля нас удвох звела, знаю я куди іду. Стільки щастя і тепла в цьому вічному безмежжі. Хто би знав, що любов зустріну, що тебе знайду. Що тебе знайду...