Ну от... знову.... знову необхідно робити вибір, і... я не знаю що робити.... Я не впевнена.... Але це необхідно.... і я надіюся, що правильно.... чи ні....
Я тепер тебе рідше бачу, І чим далі, тим частіше сама, Я тепер не контролюю Ані думки свої, ані слова Я тепер не відчуваю, Що частіше болить голова, І ніяк не второпаю, Куди подівалась твоя опора.
Тіні....
Мені лячно дивитись у своє відображення - Очей не видно, тіні глибокі, Ніяк не зрозумію де колишня я, А все так просто, тебе нема поруч.
Ніби вже частково звикаю, Що ранок починаю вночі, А далі дні, які лякають, Ну дай хоч натяк, що поруч ти.
Все... достатньо.... я йду.... я там.... я з тобою.