Гітара Федеріко Гарсія Лорка Перекладач: Микола Лукаш
Як заридала моя гітара,— розбилась досвітку криштальна чара. Ой заридала моя гітара... Хочу утішить — надармо, хочу утишить — намарно. Плаче, як вода, що рине з яру,
плаче, як вітер, що жене хмару. Хочу впинити — надармо, вона ридає за даллю. Плаче пісок гарячий, кличе біле латаття, плаче стріла за ціллю, вечір кличе світання, плаче в голім гіллі пташка остання. А-ой, гітаро! У серці п'ять ножів одним ударом!
LA GUITARRA
Empieza el llanto de la guitarra. Se rompen las copas de la madrugada. Empieza el llanto de la guitarra. Es inútil callarla. Es imposible callarla. Llora monótona como llora el agua, como llora el viento sobre la nevada Es imposible callarla, Llora por cosas lejanas. Arena del Sur caliente que pide camelias blancas. Llora flecha sin blanco, la tarde sin mañana, y el primer pájaro muerto sobre la rama ¡Oh guitarra! Corazón malherido por cinco espadas