Dm F B Dm F B Dm F Мені нині не до сміху: G B вікна й двері в землю врито, катувать мене приїхав сам Великий Інквізитор. Інструменти підбирає, лезом по душі скребе: як розкажеш все, що знаєш, біль відпустить і тебе. F Він вишукує зайвих в мені шпарин, щоб розкрити. Напевно, він зна одно: найпустіша з усіх найпустіших скринь Dm F G B криє хибне дно!
Як наснага б не лишила, я б сказав йому: мій милий, я не знаю, хто я, де я, і яка над світом сила. Ноги й руки перевитих вулиць сплутав лабіринт. Та не вірить Інквізитор, Завертає тужче гвинт.
Тут не перший, вочевидь, я удостоївсь цього почту: средньовічне лихоліття зирка з кожного куточка. Ось примари в чорнім руні виповзають з половиць і за здобиччю пильнують невсипущим дном зіниць.
Вони всі захотіли мене відкрить, хоч немає замків. Вони знають одно: найпустіша з усіх найпустіших скринь криє хибне дно!