Дарья Мосягина - Обличчя | Текст песни

• Тексты песен
• Дарья Мосягина
• Обличчя

ти можеш бути велетнем з двома головами,
химерою, сердитою на власні хвости.
підсніжником чи снігом. є суттєве. а саме -
ти можеш бути ти.

і синю тінь на попіл відкидає шипшина,
палає білим пам'ять, туманіють мости.
ти не стікаєш кров'ю на паркети невпинно -
ти можеш бути ти.

коти і кратери,
олівчані катети,
на що ти спираєшся уві сні?

лишилось лиш падати,
мімікрувати,
і пензлик, і сажа,
і клаптики вати,
і, може, хтось захоче намалювати
обличчя й мені.

мене буває надто навіть на моє тіло,
по суті і по формі не найменше із тіл.
мої нейрони - світлі гнізда в мокрому гіллі
із концентричних кіл.

система нервів лиш на перший погляд центральна,
на другий - мичкувата, а на третій - біжи.
темні волості
підсвідомості
я над пропастью
хоч не ржи!

коти і кратери,
олівчані катети,
на що я спиралася уві сні?

лишилось лиш падати,
мімікрувати,
і пензлик, і сажа,
і клаптики вати,
хто намалює обличчя
мені?

---------------

коти і кратери, олівчані катети,
я знову спиваюся навесні,
провина й вина.
перед чорним і білим
виструнчивши спину,
заграй моє обличчя
мені.

Дарья Мосягина еще тексты