Риба на березі кусала повітря Відстань така довга до води, Кілометри, милі… можна тоді вітру сила, щоби хвилі ближче у той дім один. Допомогти – коли давить у сонячне сплетіння Дім та де Ти! Де над нами із зірок павутиння Де із супутника літери в мобільних передають послання і так вміють гріти, як листівки щастя це ж настільки класно коли ти згадуєш мене. Цим даєш натхнення, Огортаєш повсякдення моє! Телефонуй побільше, кожна зустріч поруч – легко дихати тоді на повні легені вдихаю запах льону! відстань долаємо власноруч, а то на суходолі тону, а то на суходолі зайвих рухів вагою в тонну не здолаю. Усміхайся, ти радість – головне близько перебувай, тоді витримаю за руку тримай
Ты знаешь мои координаты, координаты сердца Теперь ты вокзал, где я уставился у окна вагона И твои слезы на нем вытирал Теперь я поезд вечный, и даже по встречной Я вернусь к тебе, чтоб снова жить Слово "навсегда" ты слышала Послушай Стук колес - он мой бит сердечный Я безмятежный поезд по равнинам через стихи Буду лететь к станции "Дом" Ведь мой дом в твоем сердце Нарисуй Самый невероятный и реальный путь Самый красивый,как ты И чувства чистые не нарисованы Разлучены пускай мы километрами Ты выпускай свою незримую любовь на расстоянии По метрам Она придет в меня вечером А ты сразу как вытечет слеза Направь ее в обратном направлении по венам И в добром сне мы рассмеемся им в лицо Где нет,ни проводника,ни километров Только я на расстоянии сантиметра Где ты спишь на спине А я рядом на боку в купе на верху И пускай сейчас я поезд и считаю дни Но с каждым 25м рассветом ты жди Когда я скажу тебе "Здраствуй"