Тихо над річкою, ніченька темная, Спить зачарований ліс. Ніжно шепоче він казку таємную, Сумно зітха верболіз.
Нічка розсипала зіроньки яснії, Он вони в річці на дні. Плачуть берези по той бік – сріблистії, В темряві, наче у сні.
Що їм приснилося? – щастя улюблене, В хвилях бурхливе життя. Личенько дівчини ніжно голублене, Щирі її почуття.
Місяць опівночі сходить над річкою, Падає тінь на поля. Весело вдвох із дівчиною вірною Слухати спів солов’я.
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі. 2. У джерелі 2 текст подано без останніх двох куплетів. * – у джерелі 2 цей куплет подано інакше: Нічка розсипала зорі сріблястії, Он вони в річці на дні, Плачуть берези по той бік кудрявії, Здалека линуть пісні...