1.Хто цілує вуста твої знову, Запитав я тебе тихо-тихо. І мені відгукнулось луною лихо, лихо, лихо. Хто до серця тебе пригортає, Думка билася в скроню сумна. Промайнуло в зеленім розмаї Чужина, чужина, чужина, чужина.
R:|Де ти люба моя, де ти мила,...| |Наді мною твій образ літав..........| |Так хотілось у даль неозору,.....|2р |Тільки бог нам піднятись не дав.|
2.Хто забрав у нас зоряні роси, І невже завинив в тому я. Хто розпестить розбещені коси, Так як пестила ніжність моя. Заросла та казкова стежина, Зацвіли дикі квіти на ній. Де ти ніжна і рідна людина, Я навіки залишився твій.