Відчуй мій розум, Віддай свої думки, Рости швидко вночі, Стань моєю зброєй!
Він думав, що він спав, Але він вбивав Вночі наче звір. Хтось ним там керував, Його спрямував На всіх ворогів Своїх!
Щось витісняє дух Та спрямує рух, Міняє тінь. Монстр, а не чоловік, Вже десятий рік Не бачить снів.
Ним удень керує лиш депресія, А вночі той, хто бажає мати всесвіт. Та й таких як він то взагалі немало, Хто карає перейшовших владі шлях, Заважавших їй на гроші полювать!