Торкнувшись скронь –
Відкрила очі,
Зігнавши морок із долонь,
Що затремтіли серед ночі,
Здійнявши сутінок вогонь.
Я так жадав її полону,
Коли зітхання не біда,
Коли вона біжить із дому,
А сльози - це лише вода…
Приспів:
Я так молив, щоб залишилась
Вона зі мною ще на мить;
Душа моя заметушилась
Вітрами страху крик летить…
Але вона не забарилась
Босоніж вийшла у вікно,
Де ніч жахлива зупинилась,
Бо їй, безхатній, все одно.
Не помічав добра ніколи,
Не помічав тебе малу,
Що назвалася тихо долей
Лише з кохання, - не з жалю.
Моя любов, тобі так важко
Прожити поряд цілий вік….
Зостатись страшно, піти тяжко,
Бо я сліпію кожен рік.
Я так жадав твого полону
Коли зітхання не біда
Але ти вже пішла із дому
А сльози це тепер вода.
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1