Торкнувшись скронь – Відкрила очі, Зігнавши морок із долонь, Що затремтіли серед ночі, Здійнявши сутінок вогонь. Я так жадав її полону, Коли зітхання не біда, Коли вона біжить із дому, А сльози - це лише вода…
Приспів:
Я так молив, щоб залишилась Вона зі мною ще на мить; Душа моя заметушилась Вітрами страху крик летить…
Але вона не забарилась Босоніж вийшла у вікно, Де ніч жахлива зупинилась, Бо їй, безхатній, все одно. Не помічав добра ніколи, Не помічав тебе малу, Що назвалася тихо долей Лише з кохання, - не з жалю.
Моя любов, тобі так важко Прожити поряд цілий вік…. Зостатись страшно, піти тяжко, Бо я сліпію кожен рік. Я так жадав твого полону Коли зітхання не біда Але ти вже пішла із дому А сльози це тепер вода.