Тебе звуть королева стриптизу ти живеш на дахах хмарочосів і гуляєш одна по карнизах коли хмарам ти робиш зачоси Унизу пролітають епохи загусає життя у зіницях І щоразу затримуєш подих розгойдавши і сонце і місяць
А ми дивимось знизу роками на твій гордий і страшний політ Ми усі поставали рабами з піднебесся злизавши піт Ми йдемо на твій поклик звабливий забуваючи радість і біль Раптом хтось прошепоче: „Милий...” Або крикне крізь простір: „Стій!”
Ти була королева стриптизу розважала небесних матросів та раптово зірвалась до низу - межи губ непроста папіроса І тепер у прокурених барах ти виконуєш пристрасні танці І від сліз розриваються хмари коли гинеш в борделях уранці