Молодим я був взимку Я постарів за літо Я став сухим і нікому несмачним А вночі щоразу Я сплачую мито Тій що приходить з очами наче Сімейне щастя Дешевим портвейном Залило очі чудовим принцам Раніше вони Мандрували по зорях Тепер продають надію всім самогубцям
Фуги мандрів і бід Здіймуть весь космос Я вирвусь з полону Я стану сильним Я спалю усі книги Сховаю обличчя Займусь хрестом На ріці Міссісіпі
У схудлих руках час як вим’я І в пах з розгону весна ударить Навіщо ж я дарував своє сім’я Тій котра все ще світом править Де ж кінцівка колишнього страху Немає нічого – лиш повішений бусол Перегорнуті всі колумбарії з прахом Вени зв’язані у Гордіїв вузол