Як скотилось рідне місто на мою щоку А навколо небо чисте де я пропаду І притислася небога на моїм плечі Та в кишені свого Бога я знайшов ключі І відкривши темні льохи випущу зорю Хай побешкетує трохи – я її присплю І здивуються повстанці тихо крадучись Як я стану рано вранці на межі очниць Стиха дихає вітчизна в мою сивину Й під ноги стелить пізню осінь і сльоту Я розкрию їм обійми наче смолоскип І дитина мене прийме за духмяний хліб