У паралельних тонких світах усі долоні прибиті на цвях І повно амфор в яких не вино а кров Захочеш пити – бий без зайвих промов Не відкидають силуети тіней В книжках немає змісту – безліч ідей Із присмеркових зон ніхто не втече живим Це як дивитися на сонце крізь дим Тут пахне м’ятою ранковий туман Останні люди звуться Єва й Адам І наречені визирають з криниць вночі самотніх пілігримів шукаючи Путівники в руках тримають мерці - по них у сутінках знаходять кінці А зниклі без вісти складають карти доріг й дарують всім хто ступив за поріг Всім подорожнім не треба Валгалл На путь в нікуди їх ніхто не штовхав І ти одного разу потрапиш сюди втопивши у бетоні сірі сліди