Якщо все має бути так, то так і буде: Я скажу «так», ти скажеш «ні» Я все триматиму – ти кинеш. І не залишиш каменю у цій пітьмі… І в цьому пустирі, де з наших почуттів зосталися піщинки, сліпим блукати мене лишиш. Я щирий був, та це, і інше, було марним. І зранку, я весь проснуся у піску, й замість сніданку… Замість води я питиму пісок, і лише ним собі заповню шлунок. І ним заполоняться стадіони, ґанки. Й почнуться знов: довготривалі дні, та несмачні сніданки.