Лишень варення з вишень тримає в вертикалі І ще пара корешей, які полять бур'ян і палять. Мішель - мішень, терпить ножеві випади. І трата мізеру грошей з кишень, щоб випити... Прилип до батареї, хоч і тане сніг, Версію "бета" раю стерти хотів, та не зміг, Потираю спітнілі долоні нервово... Во вам! В отриманих тільки зі Львова Вова... Я в світі сам. Розум стає пласким. Не ту кусав за шию, за соски... І вже хто з ким рамсив, напевно, срати! Бог, дай нам сил перехворіти зради! Депресивно супиться горизонт далі... Не буду більше різати язиком-лезом талій! Хоч я переможений наших баталій, Не я, а книжка записна буде в горизонталі!
Літак полетів закордон, а я лечу з катушок... Друже, за дорогими дуже тужим! Кулаки із манікюром серце б'ють, як грушу, І тебе завжди на спаринг я ласкаво прошу. Почуття, як пацанів, вже подають у розшук... Мої руки покоцані ти сльозами не зрошуй. І не зважаючи на Денні кислого рожу, Я пам'ятаю тебе усміхнену і хорошу. А там палає горизонт, горить зонт на пляжі... Плювати на моря і гори! Знов ми поряд ляжем. Хоча зима і затягнулась, не хватає зла вже, За тисячі кілометрів слово гріє не слабше. Хоча б пиши, що на твоїх вушках повно лапши І ми - це пшик, і що я тебе в дурні пошив, Що я - мужик, і, як і решта, - лиш послід мишиний... Головне - пиши, бо лишила один слід машини...