Денні Дельта - В'язень Кімнат | Текст песни

• Тексты песен
• Денні Дельта
• В'язень Кімнат

Купа справ - це все, що лишив я день такий чорний-чорний, як Абубакар.
І даху поїхати стало простіше, коли є колеса і Bla-Bla Car.
Засинає лінивець із першими півнями - так я святкую день бабака,
Пробубнівши молитву від батька, де замість \"амінь!\" - \"У всьому винні баби, Карл!\"
Полюбити когось? Я - не Мазох! І знайду сотню відмазок,
Аби пані не побачила ніколи наживо вдруге моїх двох масок.
І від солідних сук, як Алла Мазур, я тупо впаду на масу,
Навіть якщо вони п'яні почнуть діставати вже не землі груби з-за пазух...
У стінах своїх келій сцяв на мораль, як R. Kelly...
Закрутив, та не гелік, вдихнув смішне, та не гелій...
І махнув зі скелі вниз, бо на хребет стелі тиск
Розчавив кожен вже мій спинний диск,
Ніби альбоми усі гурту \"Kiss\"!..
Так довго втікав, що не відчуваю ніг, неначе людина в візку,
До екранів прилип, із реальності змився, як просто сліди на піску.
Холоднокровно навчився стріляти очима в потилиці, але без куль...
З балкону із писком запухшим я пацам в спортивках кидаю фізкульт!

У дні пасмурні і ясні кімнати в'язні
Пишуть поглядами на стелі, білій, як сніг.
У дні пасмурні і ясні кімнати в'язні
Пишуть поглядами не для блогів, не для ЗМІ.
У дні пасмурні і ясні кімнати в'язні
Пишуть поглядами на стелі, білій, як сніг.
У дні пасмурні і ясні кімнати в'язні
Пишуть твори. Їх прочитати я зміг.

Купа справ - це все, що лишив я день такий чорний-чорний, як Бакарі Санья.
На дні тихо заліг, хоча стільки вершин егоїзму уже покорив сам я.
Тепер Меттью МакКонахі і Колін Фаррелл - єдина моя сім'я...
Аркуш новий життя вирвав - зім'яв, новий вирвав - зім'яв...
Тому літопис мій - це лише брошура!
Зі сцени плюю матами в руках із \"шуром\",
Авжеж, недопитим не лишу ром
З бомжем під магазом, беззубим, як Шура...
Осінь, ніч, місто, доза, бухло холодне у склі.
Блюєш на кросівки і страшну суку, ту, що не потрапить у кліп.
Я жив минулим, помер минулим для когось, хто перегорів,
Бо ніщо не вічне, навіть невезіння і зорі оті, що вгорі,
Але у серці засіла тривога, неначе від співу церковних хорів.
Я жив минулим, помер минулим для когось, хто перегорів.