Весь вечір у сірому натовпі пасу на її бутті... Вона заручена з кимось, та я введу так нахабно, як Путін. І нехай доживає там віку з кимось в радості і скруті, Між нами тваринний потяг, бо тіні предків не забуті. Ти - ласий шмат, який паци їдять очима, Та рибка клюне на мене, худого хробака Джима. Не забуде мій корінь, як у тексті в Шима. Посеред душного пекла інакше не можна, і ми грішим, а! Мовчки граємо у гру, в якій ти - моя групі... Я обережний у словах, та мої рухи - грубі. Учень старої школи, я розвів тебе, як \"Yupi\", І пофіг, як ти поясниш коханому свому про усі укуси на дупі! Знаю, що ми обоє втомилися жити в мережах, І ти сяєш, вільна від павутини твоїх мережив... Кажемо, ніби-то так щасливі, але підло брешем. Такі ночі - це єдине що пре ще.
Я попрошу в тебе пуссі, а не руки. Коротку ніч запам'ятаємо ми на довгі роки.
В оточенні страху й бажання знаходимось на межі, Серця горять, ніби до ребер приставили нам ножі, Стріляєм поглядами, а у кулях - 9 грам душі... Руки, ніжно її душіть!.. Як Мікеланджело, вирізблюю тонко рельєфи вигинів. Важкі думки про завтра сміливо ти викинь і Про мої брудні штучки точно не розкаже \"Wiki\", ні, Збуджує більше те, що район усе бачить у вікні... Фанатію від білої шкіри твоєї, ніби я з ККК, Зачарую тебе без цитат Жадана я і Іздрика. Зовсім не стар, хоч і страшний, як Рінго, Та хочеш, щоб тобі у ротик запхав я наскрізь мокрі стрінги... Слина, шрами, піт... Від тертя іскор спалах. Ляпас, ляпас, слід... На повторі Ейсапа Роккі \"A.L.L.A.\". Вода, пар, лід... Ліжко - як на гідравліці \"імпала\". Біль, кайф, зліт... І я знявся, поки ти ще спала.