Аби словниковий запас був багатим, як Макдак, Аби над макітрою лисою завжди я мав дах, Тоді-то буду літати своїм район, мов птах І полюбому побачу правду я посеред змов там! Змовк такт останній колискової злив... Змок так, як пес в саду під кронами слив... Смоктав бухло під лимонад і без маслин... Смог там туманом, де світ робимо ми злим! Мислим дубово про зелень і місце під сонцем, Та сон це рожевий! Відбиті в очах оті мідні монети, йде слина, Та мертві уже ви! До скону писатиму я такі теми, Так, хоч і далеко до Шеви. Так, не кріпак я вусатий, це знаю, Але глибокий душею!
Літай зі мною. Літай, де рум'ян поблід. Літай зі мною. Літай, де сморід з боліт. Літай зі мною. Літай швидко, як болід. Літай, літай, літай... Це перший політ.
Чисте небо там, де дівочі сльози - не вода. Оминути пастку невода - тоді свободи не віддам. Коли втікаєш не від дам, а вже від зграї відьом, Шизофренія на фітах, ще і при владі Вітя, Тоді пара "найків" високих і будь-яка марка "поло", Годинами один біт по колу, я - дослідник, як Марко Поло: Лісом, полем, лісом, полем, полем, лісом... Та поміж дубів кам'яних, пом'яни моє слово, є в теплі сон. Розбитися легко, не питай потім, якого біса. Візьми намути рублі сам, сестрі на "барбарис", а! Але не того, від якого барбі лиса, Хоча рік тому грива горіла у барвах лиса... Кайф у кожного свій. Кружляй над кублами змій. Опускатись не смій. Я з тобою, друже мій.