Як Могилевська, біт гладкий, о третій ночі постіль м'ята. Весь вечір морду обпалював ром, тепер язик лоскоче м'ята. Поряд сука струнка, але повна бажання, однак не охоче я там. Прагну втекти, бо мене переслідують, як добермани, твої оченята. Вибухнути миті кожної можу, похуй в скількох запал пар помер! Досі готовий вбивати принципи всі за твій запах, ніби парфумер! До кипіння доведені слова-вода - це лише пар тепер... Я відчепився від тебе, та все ж не пішов чіпляти у бар ТП. В цій дірі накривають щоночі смог хати, Як накривають про білизну твої спогади. Масакра емоцій! В голові мов Хатинь! Пересохло в горлі, а непоряд мокра ти... Забудь про світле майбутнє, пірни у темну ніч! Схоплю у ліжку тебе, золотко, неначе снітч! Гіпнотизую поглядом під надритмічний глітч І вип'ю залпом усю кров, забравши коси з пліч.
Серед голої темноти Волого заплелись роти. Ми ніби зі смертю на ти... Часові віку вкороти!
Відьомський шабаш на зйомній треп-хаті... Скільки прокльонів від лярв я чув! Коли в минуле я там поринав, прямо на дивані, між в'ялих чух!.. Лише зі мною ти щаслива будеш, наспівує у голові Яремчук. Посеред блуду босоніж я подумки до тебе яром мчу... Сюжет заплутаний, як після сексу коси, та не вини Гая Річі. Всі пекла кола по колу проходжу, аби відшукати мою Беатріче! І в лабіринті живому з конопель ще вірю, що дзвінко мене покличеш, Адже плював тобі в ротик не раз, але не в обличчя... Постійно бився з вітряками і в сервант писав. Якщо я і герой - то тільки лиш Сервантеса! В тому, що живу у мріях, винуватий сам... Давай спетляємо із туси, якщо ти за! Буду німим, ніби той Чаплін-партизан, Мовчання - золото, що в дар несу, як Бальтазар, Бо любові не купиш за красномовний базар... Гаддемн! Я хочу тебе зараз...