Вранці стояв, ніби \"Вартова Башта\", коли постукали Свідки Єгови. Ідіть до біса у пошуках Бога! Думаю, там і знайдете його ви! Півночі, як пуссі, вилизував текст на новий біт, що настукав Рокстеді, Аби підкорити собі разом форму і зміст, тому ліг десь о третій... За стіною достукатися намагались до суки за вм'ятини в \"Смарті\",
Та про колишнього мріяла і про \"ДеЛоріан\", щоби вшитись, як з Марті... Та найгучніше я чув те, що стукає серце, неначе тенісний м'ячик, А значить - я наче живий... Наче, наче, наче... У відкрите вікно закрадалася золота осінь, на фоні - \"Голді\" Роккі. Шпана по колу пускала відкрито \"мері джейн\", їм по 15 років... Пиздять про відкриту свідомість, та пруться від того, що зібрало \"лайки\". Хоч і давно відкрив Колумб Америку, реп не заходить тут без балалайки. Зачинений в хаті, в країні, в собі, не пишу я відкритих листів... Натираю ретельно вже другий кросівок, стабільно, щоб він аж блистів. Вранці я очі вікрив, і яким би не був він, та новий день побачив, А значить - я наче живий... Наче, наче, наче... Рік іде двадцять восьмий, виглядаю на двадцять, почуваюсь на сорок. Мене ривками понесло торнадо думок, ховаю лице, як Зорро, Ховаю зуби криві і зламаний ніс, але не сором! По той бік вулиці життя іде, я побачив периферійним зором... Завмерли рухи, завмерли блоки, тільки іде мова, І з нею світ іде під три чорти... \"Та у пеклі ми грітися не дамо вам!\"... Якось і справи ідуть, і хоч вони не цікаві Осадчій, Та значить - я наче живий... Наче, наче, наче... Тинятися бажання не відіб'є морок, я в пам'яті проект району зліпив. Відбив по п'ятюні у чорному людям, впізнав би їх, навіть якби був сліпим. Всі ми - відбиті типи, яким подавай травку, кеси і піськи! В повній пітьмі цих дворів не впаду, хіба що на груз, але не \"Каспійський\". І щоби не були відбиті нирки, іноді варто відбитись від рук, Посеред кентів ватаги пам'ятати, що тільки ти сам - найкращий твій друг! І я відбиваюсь у вітрині букмекерів на фоні анонсів матчів, А значить - я наче живий... Наче, наче, наче...
Банда кричить, ніби кинута в пекельний чан... Я не відчуваю нічого. Тиша - разюча, як ратуші дзвони... Я не відчуваю нічого. До мене ніжно торкається гарне дівча... Я не відчуваю нічого. До мене тижнями ніхто не дзвонить... Але я не відчуваю нічого. Банда кричить, ніби від смерті у кількох метрах... Я не відчуваю нічого. Гарматним залпом оглушує тиша... Я не відчуваю нічого. Стискаю чимдуж її засмаглі бедра... Я не відчуваю нічого. Мені тижнями ніхто не пише... Але я не відчуваю нічого.