часом я думаю що нічого мені не треба лише твої обійми твій сміх твої акорди і наші пригоди твоя любов легко б замінила мені кисень кров у жилах і небо над головою ти мені снишся і тоді я прокидаюсь щаслива і усміхнена до усього світу я часто малюю про тебе вірші невмілими лініями та доволі невпевненим кроком давно б вже впала якби не твоя рука щоразу за мить до краю до провалля до мого провалу іноді я телефоную до Бога поетів і прошу його берегти тебе і прошу його наглядати за тобою поки цього не можу я взамін обіцяю вірити у Нього і намагатись не руйнувати його плани своїми але ти й сам розумієш до чого ці обіцянки призведуть тобто до чого вони не обійми мене і на дотик відчуй моє серцебиття моє серце метаморфозувалось і тепер геть інше проте там все ще є камера з думками про тебе у них я впевнена найбільше зі своєю непевністю у майбутньому зі своїми наполеонівськими планами у які завжди втягую тебе і ти чомусь завжди погоджуєшся ризикуєш кидаєш буденне на вітер і за вітром рушаєш до мене