що пам’ятатимуть про тебе, коли ти поїдеш у свою Польщу чи Чехію. кілька недопитих з кавою світанків, кілька сяк-так написаних віршів, кілька істерик і проводжань на пероні. що знайдеш ти коли повернешся. кілька міцних, часом надто, обіймів, кілька невимушених посмішок, кілька запитальних поглядів: «Хто ти?» якою ти будеш через -надцять років, пошарпані кеди, блакитне волосся, заплетені дреди? трохи спогадів у глибоких карманах, крихти ніжності у внутрішніх. чи досі дивитимешся так пильно в очі, вишукуючи давно знайому істину. чи досі вимагатимеш обіймів в незнайомих, випрошуючи хоч трохи тепла. та як би там не було. що б там не сталося. ти не зміниш свого рішення і поїдеш звідси.