Я себе не зупиню. Серед барв яскравих я тону. У тобі я бачу ту одну.мою
Те не те як я хотів. Лоба морщу в темноті. Ти яскравий вогняний фітіль, серед нікчемних днів моїх.
Так треба мені сказати тут, сказати тут, що я. Бо ти мій надійний азимут, мій азимут і я. Хай птиці пірнають в далину, але я з ними не піду. Повір я буду тільки тут.
Ти знаєш вже напамять усі мої афоризми. Та наче з призми я кожен день буваю різним. БУваю киснем, буваю газом вуглекислим. Але ніколи не буду здобним, або чимось пісним.
Ти пишеш монологи, я лише пишу добраніч. Я граю баскетбол, у всьому іншому я каліч. Не кажеш НОГИ, а кажеш дуже ніжно ніжки. Впадаєш в паніку від наглої моєї відрижки. ТИ наче гумка, я наче вулкан. Ти наче булка, я наче пармезан. І це не жарти, я взагалі серйозний пацик. Немов декан, або бритоголовий нацик.
Де кволі пальці вистукують надалі висновок. Я своїм висловом, почав з тобою цей рядок. Тому тримай квиток, ласкаво прошу у мій світ. Бо не весна, розтопила цей зимовий лід