Червона калина, чого в лузі гнешся, Чого в лузі гнешся? Чи світла не любиш – до сонця не пнешся, До сонця не пнешся? Чи жаль тобі цвіту, чиі радощів світу, Чи радощів світу? Чи бурі боїшся, чиі грому з блакиту, Чи грому з блакиту?
Не жаль мені цвіту, не страшно і грому, Не страшно і грому. І світло люблю я, купаюся в ньому, Купаюся в ньому. А вгору не пнуся, я сили не маю, Я сили не маю. Червоні ягідки додолу схиляю, Додолу схиляю. Червона калина… А… Червона калина… А… Додолу схиляю.
Червона калина, чого в лузі гнешся, Чого в лузі гнешся? Чи світла не любиш – до сонця не пнешся, До сонця не пнешся? Я вгору не пнуся, я дубам не пара, Я дубам не пара. А ти мене, дубе, отінив, як хмара. Отінив, як хмара.