Від тієї душі віє спокоєм,
Часом холодом і трохи м'ятою.
Вона любить бесіди з Морфієм
І порівнює себе з квіткою.
Полюбляє ванільне морозиво,
Каву лиш з молоком і без цукру.
Вона завжди вірить у диво,
Й в кожну справу додає іскру
У тієї душі очі-ворони.
Губи в неї, немов, з троянди.
Та душа не носить корони
І не терпить пишні наряди.
Тій душі хочеться творчості,
Хоче злетів й падіння...жити!
Та душа є взірець чарівності
І жіночності, й вміння любити...
26.01.2016
Джон Филин еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1