Блукав по світу, шукав по світу, Ту єдину красу, Що стане сонцем, вишневим цвітом, Що їй любов принесу.
Літа минали, літа спливали, Я серед гір зустрів Горду горянку на перевалі, Квіточку ніжну зі снів.
Приспів: До коханої горянки повертаюсь знову, В край гуцульський, смерековий неба і любові. Де цвіте чарівна квітка у високих горах, Моя ніжна, вірна, вільна, світанкова зоре. (ост 2 рядки – 2)
Коси шовкові, вуста медові І писанкову красу По всьому світу в пісні і слові, В серці своєму несу.