І знову прилетять і відлетять лелеки І стомлено вітри присядуть на стерню, Забудуть мене всі, і близькі, і далекі, І друзі ті, яких у серці хороню.
Зажуряться ліси в осінній позолоті, Долинами туман кошлато задимить, Скупає мене хтось в словесному болоті Та знаю чистоту – не зможе очорнить.
А легіт молодий ту грушку кучеряву Голубить ніжно так у літньому саду, Пройшов шляхом життя, як світло крізь темряву, Хоч вірив підіймусь, якщо десь і впаду.
І знову прилетять і відлетять лелеки І стомлено вітри присядуть на стерню, Згадають мене всі, і близькі, і далекі, І друзі ті, яких у серці хороню.