Знай, не золотом міряно нас,
Особливий вимір має душа
На все міра своя
Не підвладний людині крокує час
Залишаються почуття
Де слова не чутні, а сказано все
Серце погляд читає твій, погляд читає твій
Відчуває радість і біль, розуміє радість і біль
Будь, щоб обпертись на тебе могла
Як відлуння дзвіночка, як помах крила,
Синицею в руці, журавлем у небі
Так має бути, так треба
Нитка, невидима прядивне диво
Часом мереживна крізь роки
Барви, сплетено з ним і весело
Осінь і літо, влітає віки
Будь, щоб обпертись на тебе могла
Як відлуння дзвіночка, як помах крила
Синицею в руці, журавлем у небі
Так має бути, так треба
У душі думок океан, будь поруч сонцем і вітром, неважливо далекий-близький, мій чи не мій.
Будь, щоб обпертись на тебе могла
Як відлуння дзвіночка, як помах крила
Синицею в руці, журавлем у небі
Так має бути, так треба
Дзвони Сонця еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2