Ти добре подумала, нащо - Пішла позабувши про літо. Не вернешся більше нізащо. Повернеш назад усі квіти... Літала, не думала в безвісті - Чекала повернення раю. Сумними думками тверезості. П’яніла від чорного чаю.
Ще так далеко до зими і до морозів. Навіщо спомини сумні, навіщо сльози. Ще так далеко до весни, або до літа. І може хтось, але не я... Подарить квіти.
Жодної битви не виграла - Кохання з війною зрівнявши. А він ніколи із дому не вигнав би, Тебе хоча б трошки кохавши. Такого чудового літа, Давно вже у нього не було. Ти все назад хотіла так повернути, Але вже кохання минуло.