Вибач За те, Що був особливий. Вибач За те, Що намагався прийти. Вибач, За те, Що в самотній квартирі Забував По одному Усі рядки. Крадуться роками Пересічні вії У ночі, У котрих немає пітьми. Я знаю Твій погляд Лишає надію. Та ти Замітаєш Усі сліди. Що духу Не стане Дурному поету Забуті Чарівні Нестерпні річки Потоки І гейзери... Ми гасим поволі Усі, Що тануть Так швидко Свічки. І вихід один Та ти не чулій Не хвилюйся За те, Що до біса жорстока. Я далі піду. Ти навіки Застинеш У серці сліпого пророка. Що далі робити? Чи шукати далі Правди в порожніх пляшках? Я швидше піду Й можливо знайду Її У чужих Пом'ятих ліжках.