Я не знаю,як було в 94-му, Але,мабуть,було саме так. Ті ж бажання,надії,ті ж сподівання. Ілюзії,теплі як старий,ще бабусин,плед. Ті ж дотики,погляди,ті ж візуальні роздягання. Немає часу для розмінних монет. Я не знаю,як було в 94-му, Але,мабуть,було саме так. Він,як той кит в океані,з надією в холодному серці,подає відчайдушно сигнали. Вона,мов свіжий подих бризів,мусонів та пасатів,ніжно й неспішно додає в життя аврали. Я не знаю,як було в 94-му, Але,мабуть,було саме так. Погляд п"ятикласниці змушує тремтіти коліна. Агов,чувак,схаменися!Де сховався той рішучий мужчина?! Він,ладен відкрити всі вікна і двері,коли її рука стискає плече. Вона,як капіляри,рожевіє.Між ними щось горить,живе,та лагідно,з відтінком мазохізму,трошечки пече. Я не знаю,як було в 94-му, Але,мабуть,було саме так. Кожна зустріч карбується не одним десятком хрестиків на живій сорочці. Ну давай!Ший!Візьми голку! Проколюй мою шкіру ще і ще!!! Поки тече,мов "алый парус",кров з сорочки, Проколюй її ще і ще! Я не знаю,як було в 94-му, Але,мабуть,було саме так.