і ти лукавила зо мною! ах, ангельські слова твої були лиш облиском брехні! і ти лукавила зо мною! і нетямущому мені затрули серце гризотою ті ангельські слова твої… і ти лукавила зо мною!
а ти злукавила зi мною...! I серце бiдне рвесь у мнi. що ти злукавила зi мою.... що ти злукавила зi мною....
неначе правдою самою, неначе золотом, в огні без скази чищеним, — ох, ні, неначе правдою самою, так в добрі і нещасні дні я величався все тобою! мов злотом, чищеним в огні, неначе правдою самою.
та під пліною золотою ховались скази мідяні, і цвіт, розцвілий навесні, під пишнотою золотою крив черв'яка! ох, чи не в сні любились щиро ми з тобою? і серце бідне рвесь у мні, що ти злукавила зо мною!..