У тому сквері, де голос твій вперше почув, У тій кав'ярні в бездонні твої очі пірнув, У товстих стінах, де з думкою про Тебе заснув, В той вечір, коли вперше пригорнув Де в серце твоє вперше зазирнув...
Старим трамваєм, стрічав що місто пробуджене По тих провулках, до Тебе що привели мене, Той смак повітря у світлий дивний день поверне Знайоме місце душу сколихне І згадка в тілі струмом промайне
А пам'ятаєш, як сніг ліпив у вікно? А пам'ятаєш? Тоді нам було все одно... А пам'ятаєш? Як бракувало слів? Й мій потяг залишав твій нічний Львів.
Усе стало рідним тут. Я змінюю свій маршрут, Щоб ще раз на мить зупинитись, де ждуть Ті спогади, нетлінно що цвітуть.
А пам'ятаєш, як сніг ліпив у вікно? А пам'ятаєш? Тоді нам було все одно... А пам'ятаєш? Як бракувало слів? Я знову повертаюсь в нічний Львів.. Й вітає мене знов твій нічний Львів.