Клітка пуста, нерозбите світло, /* тут не впевнений, що саме такі слова */ Кричить до сонця моє стомлене тіло, Кричить до сонця нерозбещене тіло, Яке весь час їдять крокодили. І десь далеко за небом закритим Душа моя ходить, собі місця шукає, Щоб далі від тих, хто нас в землю втискає, Хто руками її на частинки ламає.
Колюча сітка заплуталась в шкірі, Мої намагання уповільнюють дії. Звільнитись… Маленький дивак вже не має надії. І десь далеко за небом закритим Душа моя ходить, собі місця шукає, Щоб далі від тих, хто нас в землю втискає, Хто руками її на частинки ламає.
Хелп! Мене у клітці закрили! Хелп! Мене у клітці закрили! Хелп! Мене у клітці закрили! Хелп! Мене у клітці закрили! Хелп! Мене у клітці закрили! Хелп! Мене у клітці закрили! Хелп! Мене у клітці закрили! Брудні крокодили розірвуть мене!