Я рахую безцінні реалії, В них любов, що спилась від оточення, Від невпинності слів і обіцянок Гасла від заохочення; В темній залі Підводила підсумки.
За столом тихо всілися недруги, Завше стомлені вашою відстанню. Розізлити ж-бо можуть і подумки. А я хочу наситити Поштовхи нудьги Лагідним дотиком.
Заплямоване серце блюзнірством Над заштореною підсвідомістю. Я так хочу тебе розповсюдити Тим, хто знехтував совістю. Лицедійством Тебе не спаскудити.
Запросити любов на побачення... Уявіть: голі стіни, в них дротики. Б'є годинник, кватирка колишеться… Ти прийматимеш антибіотики. Телебачення й Чашка на книжечці.
Ти, любов, що спилась від оточення, Від невпинності слів і обіцянок, Поклади під букети конвалій, Їй надавши одвічного відтінку… Та вона Аж ніяк не реалія.