Ти не сумуй, моя пташечко. Життя мінливе, воно – як вітер вночі. Я твою кожну рисочку, ношу у серці навік, Ти – чистий мій оберіг. Треба нічку переждати, і повернуться солдати. Буде, як колись, тільки ти молись. Треба нічку пережити, і в волосся твого жито Впасти, як колись. Тільки ти молись. Тільки лиш молись...
Ти не сумуй – бо сльози на біду. Мене почуй – до тебе, мила, йду. Я бачив око бурі, я бачив віщі сни, Де нема війни. Де щасливі ми.
Ти зачекай, моя квіточко. Бо час – як хвилі, Він забирає в пітьму. Ти для мене біла ниточка. Долаю я милі, а вітер дує в сурму. Треба нічку переждати, і замовкнуть всі гармати. Буде як колись, тільки ти молись. Треба нічку пережити. Та чи зможу далі жити. Жити, як колись? Тільки ти молись. Тільки лиш молись…
Ти не сумуй – бо сльози на біду. Мене почуй – до тебе, мила, йду. Я бачив око бурі, я бачив віщі сни, Де нема війни. Де щасливі ми.