Коли ти можеш бачити зруйноване діло цілого свого життя, І без слів взятися будувати його наново, Або за одним ударом — стратити виграні сотні партій Без жодного порушення і без одного зітхання... Коли ти можеш бути коханцем, не шаліючи з любови, Коли ти можеш бути сильним, не перестаючи бути ніжним... Коли ти можеш любити всіх приятелів як братів, Аж так, щоб ніхто з них не був всім для тебе, Коли ти вмієш розважати, спостерігати й пізнавати, Не стаючи ніколи скептиком, або руїнником, Мріяти, та не даючи твоїй мрії стати твоїм паном... Коли ти потрапиш бути суворим, не впадаючи ніколи в лють, Коли ти вмієш бути відважним, а ніколи безрозсудним, Коли ти вмієш бути добрим, коли ти вмієш бути мудрим, Не будучи моралізатором, ні педантом, Якщо ти вмієш зберегти свою відвагу І не стратити голови, коли всі інші довкола тратять її, — Тоді князі, боги, щастя і перемога, стануть на віки твоїми вірними рабами, Тоді ти станеш людиною...