Я йду знайомими стежками, Що в серці залишилися повік. Спішу, лечу, іду до мами. Як вірний син, як справжній чоловік. До неї низько я вклонюся І поцілую зморшки молоді. За тебе мамо я молюся, Ціную роки твої золоті. Спинюся я перед порогом, Згадаю юності роки. Втомився, мамо, я з дороги. Літа даються у знаки... Чому, матусю, помарніла? Чому у твоїх косах сивина? Чому душею постаріла? У чім скажи моя вина? Пробач, що часом я блукаю, А ти чекаєш в самоті. Матусю, я не забуваю, Роки дитячі ті святі... Прошу, ріднесенька, не згасни! Світи, мов сонце навесні. Літа твої такі прекрасні, Ти полюби свої осінні дні.