На березі морськім тебе побачив. Не зразу я впізнав той світлий смуток. Колись для тебе я багато значив, Тримала міцно ти мене за руку. Лунала у серцях у наших пісня, Була у нас вона одна на двох. Тепер наша любов, мов зірка пізня. Про неї нехай знає тільки Бог. Згадав я роки юні, безтурботні. В середині усе враз сколихнулось. Нас розділяють кілометрів сотні. Все проминуло, мила, проминуло… Оленко, ти моя любов досвітня! Знов викарбую тебе в серці. Тебе згадаю і весна розквітне, Душі моєї ти люстерце. Для тебе Лесиком я завжди буду, Тобі це прізвисько навік дарую. Була наша любов без пилу й бруду. Як жаль, що тебе більше не почую. Тобі дарую квітку на прощання. Мій крик душі, хай чайкою озветься. Навік у серці збережу наше кохання, А юність у думки не раз вернеться…