Холодне літо, похмурі ранки. Самотнє серце у грудях болить. Неначе шкарпетки, у ліжку коханки. Мелодія в душі вже не бринить. То літо чи осінь, дощі то чи роси? Чи вітер шепоче, чи з глузду зійшов? Коханням наївся, все з мене вже досить. Набридло мені знову вірить в любов. Рутинна робота, фінансова криза. Сумні розпорядки, буденність життя. Щоденність моя, неначе реприза. Назад вже не буде, нема вороття. Страшні понеділки, недоспані ночі. Тягар сьогодення, кошмари у снах. Налиті не слізьми, а смутком очі. Потроху тікає від мене мій дах.