невідомо навіщо трапляються такі ночі коли закінчуються запальнички і жінки наповнюються ніби амфори бажанням і вологою виноградним вином солодким трохи терпким
і нагрітий асфальт який більше ніж просто асфальт який вже майже дорога і трава що прокльовується крізь нього і птахи що пірнають з твого неба до неба іншого владно вимовляють повільне - іди за мною іди за мною
ти можеш викликати таксі не виходить ти можеш бути безпечним ти можеш боятися більше ніж хотіти але твоя світобудова наче дерев`яний дах за яким наполегливо просвічуються зірки не ті яких вибрав ти але ті котрі обирають тебе ніби кличуть іди за мною іди за мною
через нетрі й покинуті автобусні зупинки через країну що заграє зі своїм нетривалим минулим чи з твоїм беперечним майбутнім
як вирішиш так і буде
але й сам вже починаєш виговорювати або радше вишіптувати травам і палаючим вікнам спраглим серцям і зібраним докупи пальцям всім одразу і кожному окремо іди за мною іди за мною
так саме так тільки так так тільки так саме так з`являлися молитви згасали революції слимаки перетворювалися на ангелів і летіли за обрій за кордони імперій за межі любові брудної і чистої як порцеляновий посуд як фіолетове світло як звуки музики в утробах дискобарів коли виходиш назовні й чуєш іди за мною іди за мною
мов дитячий спів котрий перетворюється у жіночий спів мов бруньки випадково впіймані у мить пробудження мов тисячі казок і тисячі легенд і тисячі провин під час раптового примирення мов зойк мов плач у яких ти і я у яких всі вони — тихі непрокляті обов`язкові невід`ємні… іди за мною іди за мною
знаєш? не знаю віриш? так — вірю боїшся знічуєшся палаєш кричиш і все у тобі кричить а згодом просто каже голосом який неможливо не чути - іди за мною іди за мною іди за мною іди за мною