це напевно такий особливий стан або тимчасовий стан або вік але радше стан - коли вже навіть трохи приємно їсти свіжу немиту полуницю зосереджено відчуваючи як скрипить пісок на зубах
і прив`язаний за ноги до надійно посохлої ностальгії розхитуєшся над пропливаючими хмарами але впасти не можеш
і погляд зупиняється на якусь лише мить ніби стрілка годинника вагаючись - у який бік тепер?
і розгортаючи останню сторінку місцевої газети на якій зазвичай розміщені некрологи (бо некрологи це завжди мабуть остання сторінка) усвідомлюєш - не треба в неї загортати хліб і насіння також не треба і взагалі нічого не треба загортати чи згортати - хай собі буде як буде хай собі іде як іде хай собі кришиться і розсипається кришиться і розсипається бий у порожні відра не бий у порожні відра адже це лише такий вік або стан радше стан пошкоджена звукоізоляція ламаний голос повітря між тобою і не тобою