Класичну поезію я не цитую Лиш іноді думки свої римую. Тобі це точно буде цікавіше, дивлюсь на тебе, а мені - тепліше і тепліше
У нас із тобою цілий посуд Надіюсь в нас не буде "Досить!" гіркого зі сльозами на очах. Я - твій маленький птах, сиджу у клітці, але ключі в руках, та не тікаю не злітаю, лиш кохаю. Так! Кохаю!
У мене всі рецепти твого щастя, черстві і злі спитають "Нащо?", а я сміятимуся голосно і щиро, як дитя, вони ж не знають, що ти - є сенс мого життя.
...я не пишу сюди імен, колись такий як я простий, зате щасливий мен процитує ці рядки "Своїй" як я читаю це "Моїй", моїй єдиній." Їй".