Прислухайся, почуй Серце .Землю. Небо... Перуна і Праву, Богів, Пращурів, Нащадків наших... Ми — вони. Вогнище Купальське — квітка папороті... Що перше— то справжнє! Любов- від Богів. Щоб двоє стали Оберегом. Щоб відкрились, пізнали, змінили себе і Світи — щоб Світло, що єднає, стало Богом. Через те, що зовні, недосконале і слабке — побачимо Небесне. Вибрала. Прийшла... Це не казка, це була просвітленість богів, знак згори... У казці — зневірилась. Під суєтою, буднями — стало невидиме. Але Шлях у Світлі- найбільша реальність. Темрява — відсутність його. Відстань — спочатку бар'єр. Проходимо — стає каталізаторм. Потім — причиною. Витав в хмарах, не бачив земного, необхідного. Помилки — шлях до навчання. Піднятись і стати достойними Світла — є в силах. Чи викинути, шукати інших по Шляху — вихід? Хто перший побачить, відкриє Вічне одне в одному? Різниця — мить. З ким тобі йти після бою? Богиня та, що ґанить Мару, відганяє смерть, дає сили і Світло — прийди! Впевненість в тому, що потрібно інше — пастка.
Куди йти? Де ти... Чекаю тут. Життя коротке. Вічність а не роки — вимір. Її не буває більше чи менше.